Любовне полотно

Татьяна Бурбелюк
Любов пішла не попрощавшись,
Не озирнувшись на все те,
Що залишилось в моїм серці
На мить, годину, назавжди.

Любов пішла,а почуття,
Яке принесла за собою,
Залишила на розп'яття
Тією долею-вдовою.

Життя застигло на момент,
На той момент кохання й ласки
Який лунав мов манускрипт,
Історія чудної казки.

Так.Любов, то розставання,
То прощання,боротьба.
Боротьба з самим собою
За погибель чи життя.

Боротьба за тії очі,
Що горять немов вогонь,
Блискотять у темній ночі,
Як дві зірки під чолом.

Любов, то лише біль і мука,
Які часом доводять до гріха,
До кривди того, кого кохаєш щиро
І назад уже немає вороття.

Любов пішла ,залишивши навіки
Розбите серце - гранітову скалу.
Й життя зосталось, мов оте безцінне,
Недомальоване з артерій полотно...
               
                15 грудня 2008р.