У Кривче Гауді, напевне, не ходив.
Можливо – не подобались дороги.
І молодик високий однорогий
Йому у тій дорозі не світив.
Та обриси – як схожі в Кристалічній,
І білосніжні гіпсові кристали,
Що феєрично так понаростали –
На Барселонські витвори міфічні!
Що кілометри звивистих ходів
У мороці і холоді віків,
Коли раптово – у просторій залі –
Застиглий “Буйвол”, одноокий “Слон”,
Чи “Змія” подих з навісних колон –
Серед химерних кам’яних завалів…
2008