Жагуча,
вже на жалиться, живе...
Животворить, боготворить життя,
бажає довгих літ тому,
хто ладен ухопити за стебло і листя
та не сахнутися від болю
і жаги,
яка вривається у тіло_душу
тисячами голок...
Солодкий біль вплітається у живопліт
мого буття у цьому світі.
Ти - перевтілення, переплетіння, китай-город
мого_твого життя,
моє жадання умиротворіння...
Творіння пензля, олівця та Ока Вишнього
коріння, що плететься в глибині єства душі...
Ти, Оленятко Волооке, чи згасла вже твоя печаль,
що виливалася на світ?
Чи світло запалало нове у куточку,
де був той осоружний Чорний Чоловік?
Скажи чи довгий вік нараяно Коханню та Любові,
яким офірну ватру ти палила
з отих маленьких літ,
з тринадцяти,
чи стільки там було їх?