У садибі вашій, квіти, наче сонце,
Золоте весілля стукає в віконце!
За столом великим, щедрим, як пшениця,
Не один десяток друзів розміститься.
Двох синів зростили і внучат діждались,
Де ви брали сили, бо ще і кохались…
Ви нам, як родина, близька і бажана.
Син ваш – нам дитина, дорога, кохана!
Хай щастить вам, любі, ще багато років,
Віктору і Любі, що забули спокій.
Ви про всіх подбали, лиш себе забули,
Не відпочивали та ярмо тягнули.
Хай відпустить спину, й не болить печінка,
Та наллє чарчину, за здоров’я жінка!
Хай роки минають, та зернинки щастя,
Що ви в душі сіяли, зійдуть, заколосяться!