ДИАЛОГ
ВВ - укр., NN - рус.
***
...коли раз у життя
наші такі різні планети
зближаються
на відстань серця,
ми розмовляємо з тобою,
однак різними мовами...
***
Когда
планети нашего обитания
приближаются
на доступное расстояние,
мы говорим с тобой –
на разных языках...
***
Калюжа зашерхла
від поцілунку
несмілого ранкового морозцю.
Нетривкі любощі –
до перших сонячних променів.
Але ще буде зима
***
и скует, сцепит жестко кристалликами, разбрасывая днем веселые
апельсиновые паутинки, а ночью – тихой звездной морозной –
выложит серебрянные ступеньки в небо.
Но будет еще и лето
***
(Літечко-літо)
там райдуга перекине своє чарівне коромисло з одного кінця світу в інший –
і злітатиме вгору-вниз барвиста небесна гойдалка,
стрімко, аж серце холодіє: літо-зима, зима-літо...
все ще тільки буде
***
крутится карусель. Визжат дети. Карусельщик, по обыкновению
слегка пьяненький, зорким оком следит, чтоб плохо никому не стало.
А время берет разгон
***
час, розганяючись, раптом врізається у прозору стіну земного тяжіння,
дзенькіт і брязкіт заглушує крики наляканих дітлахів на гойдалці,
навсібіч розбризкуються кришталеві скалочки розбитих ілюзій,
ох, аж очі запорошило,
тепер Кай не зможе побачити, що під моїм вікном
усе ще цвіте аж хрумка від морозних обіймів троянда
***
Карусель: зима-лето, зима-лето. Льдинки взорвались феерверком –
распахнутые окна – и брызнул грибной дождик. Вот и лето пришло.
Сон, всего лишь сон. Жизнь.
Цепкие зеленые лианы, за воздух хватается – роза под окном
***
чіпко вхопитися за промінець надії, ліаною витися довкола свого вимислу,
зігрівати душу у Твоїх зимно-обережних обіймах,
бо із трояндових пелюсток хіба що варення на зиму запасати
***
И концентрат розово-солнечный
ложечкой брать, вспоминая о лете зимой,
сладостно-горечно.
Котики спят над застывшей водой
***
під кригою прозорою тремтить-дрижить повільна течія,
і котики зіщулились від морозних обіймів,
а вино на пелюстках троянди настояне духмяніє
на весь довколишній всесвіт,
але на межі зими і весни
ще так неблизько до справжнього, неоманливого тепла,
егеж
***
и тонкий аромат инеем сковывает все вокруг на мгновение,
но в следующий миг разрывает эти оковы –
оцепенение, словно пелена, спадает
и мы видим пьяненького карусельщика,
следящего зорким оком за планетами нашего обитания…
..............
тут перевод украинского текста
АННА ДУДКА http://www.proza.ru/2011/03/24/686
на фото: мои зимние розы
