Життя наше – фільм на тривимірному екрані,-
Актори забули давно, що вони – актори.
Все справжнім здається – кохання, і біль, і рани,
Правдива й хвилююча кожна з людських історій.
Міняються кадри, діАлоги і обличчя,
Плетуться і рвуться сюжети, мов павутина,
І ми уже вірим, що все це існує вічно,
Хоч наше екранне життя – півтори години.
Ми граємо ролі людей. Ми до них вже звикли.
Живемо, вмираєм, не знаючи ще фіналу,
Коли спалахне в кінозалі яскраве світло,
Погасне екран й глядачі розійдуться з залу.