В тво1х очах – чекання, бiль i щем,
I сум босонiж пройденого лiта,
А осiнь колисае голi в1ти
I спогади закреслюе дощем.
Твоiх плечей торкнулася журба,
Розвiявши мереживо волосся,
А вiтер шепче, що не все збулося,
Любов минула, зосталась злоба.
1 перший снiг провiсником зими
На вiях тане, холодить долонi,
Зима махае здалеку крильми
1 посипае памороззю скрон1...
Не вiр думкам померзлим в самотi.
Чекай весни у жовтiм листопадi.
Ми не здамось в розлуцi чорнiй зрадi –
Бо е Любов у серц1 i в житт1.