Вона ще гірше від повії,
Адже серце двом дала,
Але є жага до надії –
Ще краплю щастя зберегла.
Бо, впавши в ад, дісталась раю,
Бо здобула жаданих мрій,
Бо вже не каже: «Я кохаю»,
Бо вже не каже: «Ти лиш мій».
Вона отримала щось більше,
Воно не схоже на той біль,
Який за нею йшов раніше,
Який життя її хотів.