Весна шепнула мне с улыбкою: Пора!
И вдруг почудилось, как за Великим Лугом -
Мой прадед и пра-пра,пра-пра, пра-пра...
Идут по жизни, словно пахари за плугом.
За жизнью - жизнь, за веком - век, как караван
Дорогой торною, что за Великим Лугом,
Они уже в тумане - как туман -
Уходят в вечность, словно пахари за плугом.
Ах, как у вечности походка тяжела!
Дорогой торною, что за Великим Лугом -
Неужто я - свободна, молода
Уже иду, как пахари за плугом?
Что я посею? Что за век мне дан?
Дорогой торною, что за Великим Лугом
Неужто я в тумане - как туман -
Иду за временем, как пахари за плугом?
І засміялась провесінь: - Пора! -
за Чорним шляхом, за Великим Лугом -
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра -
усі ідуть за часом, як за плугом.
За ланом лан, за ланом лан і лан,
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
вони уже в тумані - як туман -
усі вже йдуть за часом, як за плугом.
Яка важка у вічності хода! -
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода -
невже і я іду вже, як за плугом?!
І що зорю? Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом
Невже і я в тумані - як туман -
і я вже йду за часом, як за плугом?..
Ліна Костенко