Не хочу тобі дивитись в очі,
якщо вирішив - тримати марно.
Я збираю у долоні ночі...
Все минеться, навіть буде гарно.
Я збираю у валізи речі,
не свої збираю. Справді дивно?
Розставання, як тягар на плечі...
Не хвилюйся, розійдЕмось мирно.
Я не знаю, як тебе спитати,
і чи маю я подібне право...
Але як це - когось залишати?
Важко? Або все ж таки цікаво?
Як це - мовчки слідкувати,
як руйнується життя людини?
Не хочу тебе розчарувати,
але я від цього не загину.
Я збираю у долоні тижні ...
Віреш, дуже хочу зрозуміти,
як це сталося, чому так вийшло,
що ти першим розхотів любити.
Подивись мені, будь ласка, в очі...
Я тобі не стану дорікати.
Забери з собою кращі ночі,
щоби потім було що згадати.
16 ноября 2009