И почему я думаю о Вас? из Лины Костенко

Анатолий Васильевич
Дворы стоят в цветеньи поздних астр,
Всё словно в сине-розовой метели!
И почему я думаю о Вас?
Ведь всё давно забыто в самом деле.

Всё так естественно - костёр давно погас,
Ушедшая весна неповторима.
Мне просто музыка напомнила о Вас
И этой осени печальная картина.

Всё так естественно - и музыка сейчас,
И Ваше тихое присутствие незримо.
Всё замело метелью поздних астр,
Красивая и грустная картина.



Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.

Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина, –
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.

Це так природно – музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!

Ліна Костенко