Ранок, прошитий кривавими хмарами.
Сонна бруківка, туманом залита.
Маревом слів твоїх дихає вітер.
Очі машини засліплюють фарами.
Коркою цукру мій сон застигає.
Люди, будинки, й дерева - застуджені.
Звуки весни не приносять пробудження.
Тільки легке шумовиння здіймають.
Перетинаючи твердість світанку,
Промінь надії торкнеться землі.
Від тебе останній залишився слід -
Легке коливання віконних фіранок...
