Чекала казку
Усе життя,
Любов i ласку
I забуття.
Десь заховалась
Її мета,
А доля гралась –
Не набрида.
Минали роки,
Сини росли
I Першi кроки
По долi йшли.
Сивiли крила,
Їм – не злiтать
Далеко вирiй,
Кого питать?
Путi не знала,
Супутник де?
Як щастя мало
Серед людей...
Та якось вранцi
На сходi дня
В рожевiм глянцi
Летiв здаля
Лелека сивий
I в сизiй млi
Побачив диво
На цiй землi.
Здiйснився любий,
Бажаний сон:
ЇЇ Голубить,
I в унiсон
Серця їх б»ються,
Немов одне.
Нарештi щастя
Їх не мине.