Дерево роду. Оповідання про рід.
ОЛЕФІРИ ( відступ).
Прізвище моєї бабусі було Олефір Надія Іванівна. Це мама моєї мами. Вона походила з хутора Олефіри, що знаходився па північ від Глибоки. Глибока: незрозуміло що за глибока – чи балка , чи яруга, чи криниця, чи долина -це уточнення залишилось пропущеним. Тільки Глибока – місцина на горі , де навколо долини, по полях розкидано кільканадцять хуторів. Коли хутірських питали – де вони живуть, то хуторяни відповідали – в Глибоці, чи на Лайлах, чи на Олефірах. Гуми жили в Глибоці і я там народилася.
Що ж це за Олефіри такі? В бібліїї існує персонаж Олоферн, це той, якому Юдіф власноручно відтяла голову. Може звідти? А ще Елевферій ( від грецького — «вільний») чоловіче ім`я – переважно монашеське.Від цього імені може і походить прізвище Олефір.
До 1794 року,на Полтавщині , на березі річки Хорол стояло велике козацьке село Турбаї. Спочатку воно було вільне, не закріпачене, але після Полтавської битви Петра 1 зі шведами, після зради царя гетьманом Мазепою, ситуація як-то кажуть, змінилася. Запорізьке козацтво впало в царську немилість, а наступні після Мазепи гетьмани та полковники старалися повернути царську прихильність всіляко вислужуючись. Миргородський полковник, одноокий Данило Апостол примушував козаків працювати , як селян, на що вони не погоджувались, а потім мотивуючи цією непокорою приписав село до своїх володінь, як кріпосне.
Село було виключено з козацьких списків ( компутів).Крозаки противилися цьому, подавали всякі скарги , протести і чолобитні грамоти. Це тяглося роками. Село тим часом перепродували поки його не купив у 1768 році сотник Федір Миколайович Базилевський. Ця подія недзвичайно обурила Турбаївців.
Справа в тому, що дід Федора Миколайовича Базилевського – Василь Онисійович Рудолобий був рядовим обозним у обозі Миргородського полку, куди входили і Турбаївці . Рудолобий – це козацьке прізвисько. Після одного вдалого походу на Очаків, козаки відбили перський караван з багатими товарами і золотом. Здобич – самоцвіти, золото, зброю, шовки погрузили на обоз, та й поїхали додому. Дома , при поділі здобичі, виявилося що з обозу зникло золото. Підозра зразу впала на Рудолобого, але козаки не змогли нічого довести.
Тільки після цього випадку Рудолобий почав скуповувати землю, худобу і всіляко багатіти. Для свого сина – Миколи здобув звання козацького сотника. Микола ж не схотів брати прізвище від свого батька – Василенко, і став пи сати себе на польський лад – Базилевський. Справа в тому, що в козаків на той час не було постійних прізвищ. Були прізвиська у Січі –Сіроштан,Перебийніс, Рудолобий, Сивокінь, Біловус та інші, а прізвища брали по батькові. Наприклад Микола син Василя, - Василенко, а Федір син Миколи Василенка був уже Федір Миколаєнко. Це вносило неабияку плутанину в козацькі компути. Часто і прізвиська козацькі , від батька до сина передавалися.
Тож козаки добре знали хто такі Базилевські і на які гроші вони вибилися у пани. Жителі села бачили себе вільними козаками – потомками козаків, а Базилевських потомками злодія обозного.На той час пани Базилевські крім Турбаїв володіли селами Очеретувате, Кринки, Зубані, Остап`є, Битягівщина, Вергуни,Дубові Гряди. Сини Федора - Іван і Степан навчались в університеті в Прусії. В Турбаях був побудований палац Базилевських, а в Остап`ї церква, і на горі палац.
Бабуся розповідала мені, що мовляв приходить до пані Базилевської управитель і доповідає , що здох віл, на що пані бідкається : « Боже, боже – где тонко, там и рвётся». Коли ж управитель скаже , що вмер кріпак, то пані питає : « А он панщину отработал?».Це такі були перекази в народі про панів.
Суди та комісії врешті -решт признали в Турбаях істинно козацькими 76 сімей,згідно з компутів та різних грамот і документів збережених в сім`ях. Усні свідчення до уваги не бралися, та козаки, в яких не збереглось паперів, не скорилися . В Турбаях було проголошено козацьке самоврядування на чолі з Назаром Олефіром (отаман), Григорієм Яструбенком (суддя) та Трохимом Довженком (писар). Жителі села відмовилися робити на панщині і коритися Базилевським.
Базилевські ж , в свою чергу, подали скаргу в Сенат на Турбаївців. В червні 1789 року , внаслідок цього протистояння,відбулося повстання, під час якого були убиті Іван, Степан та Мар`яна Базилевські – діти Федора Миколайовича Базилевського. Палац був розграбований і зруйнований.
Старший брат убитих - Петро подав грамоту в Сенат з проханням жорстоко покарати винних в смерті родини і погромі. Два роки турбаївців ніхто не чіпав, тому що скрізь по Україні відбувалися повстання і бунти. Та потім в село прибула каральна команда , і винні були знайдені і покарані.
Бабуся розповідал про випадок із старим дідом –Колобаньком. Його карателі підвісили вниз головою і тримали так доти, поки у нього від приливу крові не полопались очі.
Село було разбито на частини по 25 сімей і примусово переселено в села Яськи та Біляївка, під Одесою, в села Чаплинка, Беркути, Каланчак та Чорна Долина в Таврійських степах Зараз там проживають нащадки тих повстанців з Турбаїв. Багато зустрічається прізвищ Олефір. Село ж Турбаї було знищене – хати розбиті, садки зрубані й спалені, а місце розоране. ..
Хоча на цьому місці через багато років і стали селитись люди, царська влада заборонила називати це село Турбаї. Офіційно поселення називалося Скорбне. Жителі з навколишніх сіл і самі жителі Скорбного продовжували називати його Турбаї. В Глибокій, де я народилася і на Олефірах його називають по-своєму -Трубаї. Народ склав пісню про це повстання « Задумали Базилевці» - ця пісня входила в склад шкільної програми, коли я навчалася в школі.
Задумали Базилевці
Всь світ перебути
Турбаївців- козаченьків
Собі підвернути.
Як послала Мар`януша
Своїх осавулів:
«Ой підіте осавули
Череду займіте
Ой підіте осавули
Череду займіте
А хто пасе ті корови
Сюди пригоніте».
Як поїхали ж осавули
Череду займати
Турбаївці –козаченьки
З кіллям не давати.
Як глянула Мар`януша
В вікно в оболоню -
Оступили козаченьки
З кіллям кругом двору.
«Ой дайте ж нам козаченьки
Та хоч попоїсти
Та дайте послухати
Та й вашої вісті!»
«Ой чом же ти Мар`януша
Та давно не їла
Та козацаького указу
Слухать не хотіла?»
«А ну пани брате мої
Золото носити
Турбаївців козаченьків
Вірненько просити.
А ну пани брате мої
Срібло доставати
Турбаївців козаченьків
Вірненько прохати.!
Ой їжте ви турбаївці
Бергамоти-груші,
Та випустіть , та не бийте
Невиннії душі!»
«Шкода тепер Маріяно
З вами говорити,-
З кіллям прийшли не радитьсь
Прийшли вас побити!»
Як ударив козак Іван
По великих вікнах,
Посипались склянки-брязки
На Мар`янине ліжко.
Як ударив козак Іван
Кілком по височку,
Враз окропив Маріяні
Плаття і сорочку.
Били жінки праниками
Ще й маленькі дітки
«Оце тобі Мар`януша
За тонкі намітки!»
Ой у тої Маріяни
В подолі мережки…
Куди тягли –волочили
Кривавії стежки.
Ой у тої Маріяни
Та й у косі стрічка,
Куди тягли –волочили
Кривавая річка…
Од Турбаїв до Вергунів
Розкидані карти…
Оце тобі Мар`януша
Минулися жарти.
Од Турбаїв до Вергунів
Покопані шанці…
Як побили Базилевців
У неділлю вранці.
Все побили, погромили,
Перевели в тряп`я
Поховали Базилевців
В містечку Остап`я.
Із города із Миргорода
Полки виступали
Турбаївців-козаченьків
На суд виганяли.
Ой в Турбаях огонь горить
По всім світі димно
Як побили Базилевців
Усім панам дивно.
Біля села Кравченки ,на сучасній карті позначено село Олефіри. З усних переказів випливає, що заснував його вибраний Турбаївськой отаман Назар Олефір у 1790 році. Купив там землю і переселився з села на хутір ще до виселення козаків з Турбаїв…
З гіркотою відзначу, що зараз село Олефіри має вигляд, як колись Турбаї – там не проживає жодного жителя….
( продовження буде)
Фактический материал взят из интернета :
http://chaplinka.at.ua/index/turbaevcy/0-286
Песня взята изhttp://pisni2011.narod2.ru/z/
На русском языке рассказ помещен на сайте Проза.ру
http://www.proza.ru/2011/04/21/487