Нестримний біг - з фальстарту до фіналу -
Життя моє. А потім... Потім - крапка.
Минає час. А може, ми минаєм,
А час стоїть, немов камінна баба?
Сідає біг сивинами на скроні,
Камінна зверхність на обличчі сфінкса.
То, може, не чекати на Харона,
Дістатись вплав на інший берег Стіксу?
Погаснуть очі і зірки погаснуть,
Покриє смерть лице холодним гримом -
Ми входим в час і знов виходим з часу,-
Тому - чи варто грюкати дверима?
Кудись іде заведенний годинник,
Дрімає кішка на пухнастих лапах,
На білих стінах - мухи і картини.
Чого ж всміхнулась хитра скіфська баба?