Оригинал:
С.Г.
Похмуре небо.
Люди славлять Бога,
Притискують до грудей міражі
Благого воскресіння...
І як здогад,
Твій Лісопарк – він твій або чужий
Вже?
Чи у тому є різниця,
Де розмовляєш ти з весною теплим днем,
Де в крипту пам’яті влітаєш, мов синиця,
Під ледве гріючим небесним ліхтарем?
Поділена між почуттями навпіл,
Гуляєш ти між північчю та півднем
Князівною дерев – рудою Навкою:
Живого спів – це є твоя обідня,
Любов – заутреня, сама собі – вечерня,
Ліс – храм, гілки смерек – каплиці...
Кохання тінь в самотності печері,
Де вибору напівсліпі зіниці
Відображають вічності криницю
І промінь черку.
Вільний переклад з української Світлани Груздєвої:
Пасхальный день…
А солнышко так хмуро...
Наводит тень
Извечно наша жизнь.
И люди славят Бога-демиурга,
Притискивая к сердцу миражи
Благого воскресенья… это много?!
Твой Лесопарк – он твой или чужой
Уже?
Не всё ль равно, какая птица,
Где говоришь с весенним тёплым днём,
Где в клетку памяти влетаешь, как синица,
Под еле греющим небесным фонарём…
Поделена меж чувствами удавкой,
Гуляешь ты меж Севером и Югом,
Княгинею деревьев – рыжей Навкой**:
Живое пенье – то твоя обедня,
Любовь – заутреня, сама себе – вечерня…
Лес – Храм, смерек* иголки – мягкой пылью…
Любви тень – одиночество пещеры,
Где выбора зрачки полуслепые
Отображают Вечности химеры
И – промельк мига…
* смерека - карпатская ель
**- Мавка
27. 04. 2008