ОСТАННЯ ПIСНЯ
-Я принесла тобі сорочку,
В якій колись ти виступав,
А я у плахті у віночку,
Мене «Красавкою» взивав.
Як гарно ми співали в хорі,
Лауреатами були,
Завжди був з нами Чудотворець,
З каштанів нам свічки цвіли.
Ти знову просиш заспівати?
Гаразд мій, любий не благай,
Тебе я прошу в цій палаті
Мені також допомагай.
І полилися співів гуки;
Про чорнобривці, рідний край,
Про рушничок, кохання муки,
Про ясний місяць, водограй.
Вона коханому співала,
Згадала весь репертуар,
Душа ж його вже покидала,
Скрізь шибу десь за тротуар.
Для неї вже відкрились дверці,
Чекали східці з кришталю,
Остання пісня йшла від серця:
-Прийми ж його, Господь, молю.
Вже й натовп з стрічками зібрався:
- Невже співачка та жива?
А дощ плескав, не зупинявся:
- Вона вдова, вдова, вдова.
Плахта- атрибут с дев.укр.нац.костюма.
ПОСЛЕДНЯЯ ПЕСНЬ
Я принесла тебе сорочку,
Когда - то в ней ты выступал,
Была я в плахте и в веночке,
Меня «Красавкой» называл.
А, помнишь, пели вместе в хоре,
И за границей был успех?
Сопровождал нас Чудотворец
Любовь была, чтоб без помех.
Ты просишь спеть вот здесь в палате?
Я объявляю наш концерт:
- Для вас поют ЛАУРЕАТЫ!
А проклинала в мыслях смерть.
И зацвели опять каштаны,
Стелила мама рушничок,
Звучали песни про туманы,
Про вышиванку, родничок.
Она любимому так пела,
Что не заметила когда,
Его душа туда летела,
Где нет грехов, и где нет зла.
Толпились люди в чёрных лентах:
- Артистка разве ж та жива?
Ей дождь дарил аплодисменты:
-Она вдова, вдова, вдова.
30.03.2011.Гродно. Беларусь.