Вже виросла з Джульєтиного віку,
А розуму нема, як не було,
Хоч карб скарбів неліченого ліку
Вже звично перекреслює чоло.
І радісно наповнюється кулька
Лейкозаймистим гелієм бажань…
І падає на голову бурулька.
На ідіотів знову урожай.
Твої Ромео десь у кабінетах,
Їм – не на часі, та й не до снаги.
Банальні заяложені сюжети,
Одні й ті самі з сиром пироги.
А гелій вгору кульку пориває,
І ти читаєш свій нехитрий шлях
Між зорями… А унизу триває
Національний танець на граблях.
27.04.2011