Нічого нема голоснiше як тишi струнИ
З краю всесвіту вогнем опалЕнних.
В пасмах небо розрiзане - ти у стані війни?..
Не віддаєшь ти нiколи свoїх полонених.
Так іноді дихати холодом - холодно,
Димом твоїх загарбно-сумних пожеж.
Та у вереску тишi глохнути боязко,
Все це тобi, так само вiдомо, авжеж.
Можна збирати до строку не убієнних,
Війною йти на дикий мовчазний рай,
Назавжди звiльнити священий
Твого всесвіту захоплений край..