ВЕЧОРНИЦІ.
Кожного року після Покрови хутірська молодь збиралася гуртами і йшла шукати нову хату на зиму, на вечорниці. Гуртувалися ще з літа .Дівчата з одного кутка -по сусідству та по сімейному, бо часто в одній родині була не одна дівка, а парубки – це вже хто з якого краю вподобав дівку, то до цього гурту і приєднувався.
Ходили по хуторах вибираючи такі, де не було немовлят та кволих старих і щоб господарі були веселі та привітні. Домовлялися не з господарем а з господинею, яку по тому всі звали пані-маткою. Здебільшого вечорниці пускли до себе вдови.
Договір у всіх був традиційний – дівки приносили з собою на перший вечір в`язку соломи для спання, подущину, ліжнИк щоб укриватися і тонке біле рядно, щоб підстилати на солому.
У моєї мами є одне таке біле рядно, якому років із шістдесят, а може й більше. Одна жінка , виїжджаючи з хутора в місто до сина, подарувала його мамі. Воно ще зовсім нове, тобто не вживане, навідь жорстке, кострубате. Ще цурки з прядива не повипадали з нього, бо не користувалися ним і не прали. Так і пролежало в скрині тієї жінки всі ці роки. ЛіжнИк же являв собою таке ж рядно, але ткане не з конопляного прядива , а із товстої вовни . Знизу таке рядно підгорталося і підшивалося , щоб мати тепле місце для ніг.
Кожна дівка приносила з собою їжу, а вже потім дівчата самі вирішували як будуть харчуватися - вскладчину чи порізно. Якусь невелику дровину теж кожного вечора приносила кожна дівка щоб протопити в хаті. Гас для гасової лампи носили по черзі. Також виділяли один день на тиждень, коли відробляли пані-матці за постій -пряли, шили, вишивалим
Парубки ж не приносили нічого -тут уже дівки змагалися, щоб залучити до себе на вечорниці побільше хлопців. Особливим попитом користувалися гармоністи. Вільні, не заручені -такі, які ще не вибрали собі пари парубки могли ходити на ті вечорниці, на які схочуть. Сьогодні на одні, а завтра на інші. Також парубки могли ходити і на «вулицю» влітку куди їм заманеться, хоч і в інші села, а дівчата ходили лише на свою « вулицю».
Восени сутеніє швидко, тож дівчата поспішали на вечорниці. На скрині, на покутті ,ставилася гасова лампа, а на лавах навколо скрині всідалися дівчата з своєю роботою. Шили сорочки ( вручну) і вишивали їх,вишивали рушники і хустки, шили мережки, пряли прядиво. Кожна приносила свою прядку. Так було заведено, що до Різдва і до Великодня дівка мала пошити і вишити кожному із своєї сім`ї нову сорочку. За роботою співали пісень.
Далі від вогню сідали парубки. Деякі теж щось майстрували з дерева – вирізали зубці до граблів на літо, ложки, ковганки та товкачики , веретана, гребінки для розчісування прядива, начиння до ткацьких станків – човники, вороти. Хто вирізав глицю для в`язання ятерів і сіток для ловлі риби, а хто і в`язав ятір. Та цим займалися лише найхазяйновитіші, або ті, що вже були заручені – наречена шила, а жених теж щось майстрував. З них підсміювалися і називали стариганями, бо таку роботу робили ,зазвичай, старі діди в сім`ях.
Здебільшого парубки грали в карти, або співали з дівчатими. Коли в хаті був гармоніст, то частенько кидали роботу і пускалися до танцю, та так, що пилюка здіймалася від глиняної підлоги і пані-матка наказували побризкати ту пилюку водою.
Під ранок вкладалися спати. Пані-матка спала на печі , а молодь розстилала по хаті на підлозі солому , на соломі рядно і подушку, вкривалися ліжнИками. Хлопці лягали кожен зі своєю дівчиною, але якщо вони були ще не заручені, то парубок питав дозволу. Заручений парубок називався «корінний» - у нього було законне місце біля своєї нареченої. Пари формувалися ще влітку – на «вулиці». Коли ж хто був без пари, то таким чином малася змога виявити смпатіїї. Часто кілька дівчат самі гукали одного й того ж парубка , який їм сподобався до себе ночувати і парубок мав вибір. Часто бувало,що ніхто з дівчат не хотів якогось парубка і він наступного вечора йшов на інші вечорниці.
Коли йдеться мова про ночування, то мається на увазі висока цнотливість. Коли говориться про спання на вечорницях, то мається на увазі лише сон і нічого більше. Ніколи на вечорницях не було ніякого навідь натяку на розбещеність чи хтивість. Пані-матка суворо слідкувала за порядком, за жартами ,могла і виставити якогось дотепника из хати і до ціх вечорниць йому було вже зась. Що ж до сварок, якихось непристойностей чи що, то про це не могло бути й мови – всі знали правила поведінки на вечорницях і виконували їх.
Влітку, на вулиці , парубки були настирливіші, умови сприятливіші до інтимності, дівчата мали покладатися на порядність свїх коханих і на свою твердість характеру - шануватися…
Молодь є молодь! Вже вклавшись спати і погасивши світло все ще чулося чмихання , шепіт і здавлений сміх. Ледве всі засинали – розвиднялося. Скочували в рядно солому, підмітали по черзі хату і мали йти додому. Добре було тим, кого батьки балували і дозволяли поспати ще пару годин вдома. Здебільшого ж дівки вдома сідали до ткацького станка ткати, або варили їсти, прали, прибирали.Ледь смеркалося – знову на вечорниці.
В свята не працювали – зносили продукти вскладчину, ліпили вареники чи готували щось інше і веселилися всю ніч. Не раз доводилося бризкати на долівку водю, щоб прибити пил від запальних танців. Особливе свято влаштовували на Різдво. Рано вранці дівчата прикрашали хату пані-матки своїми вишитими рушниками. Всі стіни були зверху до низу завішані рушниками. Долівку притрушували свіжим сіном і дівчата починали готувати святкову вечерю. Сусідки, родички і просто цікаві жінки приходили подивитися на вишивки і на проворність дівчат , які готували. Ходили, придивлялися, хвалили особливо гарні роботи і критикували недоладні, як знаходили такі.
Мамина старша сестра – тьотя Настя зараз живе в Пітері. Відїзджаючи вона подаруваля мамі свій рушник. Цей рушни к був визнаний найкращим, під час святкування одного Різдва десь шістдесят п`ять років тому. Моя мама зараз вишиває такий же рушник для своєї правнучки, а для моєї онучки….
Вечорниці ,як явище ,існували на хуторах аж до 1960 року, але пряжу на них уже не пряли,а рушники ще вишивали, але вже на «казьонній» купованій тканині. В моду ввійшов спосіб вишивки - гладь, строкатість в доборі кольорів, а з узорів голуби, що цілуються, кошики з квітами і інше…
( продовження буде)
На русском языке рассказ помещен на сайте Проза.ру
http://www.proza.ru/2011/05/08/125
На фото картина И.Репина "Вечорницы"