Не збивай рукою крапельки роси
Не тривож незайманість ранкової краси.
Бачиш, пелюсточки цю росицю п’ють,
Оксамитно ніжними квіточки зростуть
Ці росинки-сльози нічка проливає,
Коли срібний місяць спатоньки лягає,
Коли зорі тануть у неба глибині
І туман зникає десь у далині
Як проміння сонця перше золоте
Ген з-за горизонту не землю впаде,
Ось тоді сміливо крапельки збери
І сон із обличчя росою зжени
Стане твоє личко чисте, як світанок,
Радість подарує тобі ранній-ранок