Дай пригадати...
Так сміється літо.
Так божеволіє лиш сонце золоте.
Промінням кольоровим очі сліпить,
Кудись гукає своїм сяйвом. Десь веде.
І в надвечір'ї гребінцем багряним
Розчеше коси геть запатланим хмаркам,
У кожній квітці і траві духмяній
Лишило сонце від проміння жар.
Дай пригадати...
Лиш заплющу очі
Відчую пахощі розкутої землі,
Як б'ють ключі підземні, як на волю хочуть,
Як заливаються піснями солов'ї.
Так тільки літо вміє поєднати
Тепло, блакить, нестримні кольори...
Та бийся ж тихше моє серце!
Дай згадати!
Так посміхається лиш літо ....
Й, може, ти...