Десь, колись в лугах зелених
Між кудлатих пралісів
Застовпив межу поселень
Мій народ з давніх часів.
А за ним, в красу ту вічну
В майбуття нових віків
Ішли Боги та містичні
Напівбоги-відьмаки.
Йшли, бо був наш Рід як скеля
І коли повзла в край хіть
Він вступав в двобій пекельний
Із навалою страхіть.
З ним, до бою з духом мани
На шляхах земних доріг
Йшли і Боги-талісмани –
Роду святий оберіг.
Після, кинув оком в вічність
В Потойбіччя, в тьму біди,
Довго линув спів трагічний
В день судомний – "на діди"*.
Та, склав шану заповітам
Й тим, хто йшов до небуття
Змучившись нудити світом
Знов наш Рід любив Буття....
26.05.11р
прим: * - "на діди" - поминальні дні на Чернігівщині
продовження: http://www.stihi.ru/2011/06/01/195