Як не намагаюсь, коли болить -болить.
І навіть якщо я таки наважусь на щось подвійне,
то, не на сальто, а,мабуть, тільки на вбивство!
Ти вивчаєш повільно іврит,
твої пальта пропахли мною, особливо там,де ліве плече.
Я знімала їх, шитих нерівним кроєм,
Пестила у півтону рукою,
змінювала власним диханням стан
буденних, зношених думками речей.
Якщо зазирнути у твій гаманець,
там пожовклі від часу фото...
Там маленька донечка, в неї на коліні синець,
в долонях пухнастий персидський котик...
Тепер сумую до сухої мігрені,
до диких істерик, щоб аж асфальт гризти,
до голок,забитих під нігті,
до самотніх конвертів без марок в кишенях,
до хворих,облізлих птахів...
Дивлюсь їм прямісінько в рани і кидаю
крихти...
від черствих образ, які вже вкотре наодинці
їм.