ХТО З МЕЧЕМ ДО НАС ПРИЙДЕ...
Продовження, початок::
http://www.stihi.ru/2011/06/01/195
1
Відійшла ніч, зів’яв морок
І побачив лютий ворог –
Грізним муром на межі
Стоять лицарі-мужі.
– Велять волхви-ворожбити
Геть ідіть, бо будем бити!
Бо ми той рід що зберіг
Предків святий оберіг –
"Хто з мечем до нас прийде
Той – від нього й упаде!"
2
І зажив наш рід щасливо –
Мстиві згинули примари…..
Та прийшли часи зрадливі,
Затягнули небо хмари
Й полились криваві зливи –
Мста* розлюченої Мари.*
Та мста була не проста –
Мов махновський рій* в хрестах
В брами храмової хати
Вповзли чуда волохаті.
Із заморської землі
Лізли й лізли опирі*
І сікло, Роду коріння
Розперезане створіння.
3
Та хоч й рубане навпіл
Древо Родове* не спить
І в підвалинах підпіль
Вже нове життя кипить.
Й тому бути!
Змиють зливи
Чужорідний пил в рівчак
І народить край цнотливий
Незрадливих козачат.
Згинуть чорні сили Мари
Й знов загляне у віконця
Крізь легкі ранкові хмари
Перший промінь Бога-Сонце!
6.06.2011р
* – мста – помста, відплата
* – Мара – лиховісна богиня ворожнечі та смерті
* – рій – підрозділ, відділення
* – опирі – в переносному значенні, хрестоносці
* – Родове Дерево – у язичницькій слов’янській міфології, символічне дерево життя