Что она делала дальше, куда ушла
с салфетками в рукаве и кольцами на мизинце,
когда её тёмные окна сжирала мгла,
точно ржавчина, разъедающая эсминцы?
Курила бельгийский табак,
и табак крепчал.
Ссорилась с полицейскими, пьяная в ё-маё.
Любила сухое вино, пила у фастфудов чай -
индийский, как океан,
черный, как собственное бельё.
Пила за то, что никто не отыщет её следа,
за то, что полна спокойствия
души золотая материя.
Лежала на тёплом спальнике -
оголённая, как провода,
тихая, как вода, сонная, как артерия.
Что от неё осталось? Одни долги,
которые я выплачивал. В общем, мало:
каких-то пара друзей и её враги,
которых я даже не знал,
хоть и не мешало.
Её вещи остались в тоске лежать на моём столе,
календарик с её месячными,
чтоб я не смог ошибиться.
Осталась бритва, которую я в итоге забрал себе
и всякий раз резал щеки,
пытаясь бриться.
---------------------------------------------
Що вона потім робила, куди пішла,
з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці,
коли її темне вікно роз’їдала імла,
як іржа роз’їдає старі есмінці?
Курила бельгійський тютюн,
міцніший, ніж зазвичай.
Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна.
Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай –
індійський, мов океан,
чорний, як власна білизна.
Й пила за те, що ніхто не зможе її знайти,
за те, що проймається спокоєм
душі золота матерія.
Лежала на теплому спальнику –
оголена, мов дроти,
тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.
Що по ній залишилось? Якісь борги,
які я поволі сплачував, книги і мапи,
якісь випадкові друзі, якісь вороги,
яких я насправді не знав,
хоч насправді мав би.
Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі,
календарик із її місячними,
щоби я не міг помилитись.
Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі,
і завжди різав обличчя,
намагаючись поголитись.
Жадан