коли незакріплені спогади рушать із місця
остання нічна електричка увірветься в місто.
і ти, усвідомивши жах неминучої кризи,
притиснеш міцніше напівспорожнілу валізу.
забувши усіх персонажів з дитячих книжок,
забувши, що жив у країні на ймення "совок".
заходиш у поїзд, лишивши позаду перон.
у пам'яті раптом - слова про блакитний вагон.
ти їх відкидаєш, як решту брудного сміття.
тебе ж бо чекає попереду інше життя.
інакше, ніж тут, бо інакшою буде земля.
забудеш проблеми, в яких тут по вуха закляк.
зітреш свою пам'ять: адреси, шляхи, імена.
і замість "добраніч" відкажеш коханій "good night".
на тлі переповнених вулиць шукатимеш волі.
ковтаючи ліки від болю. фантомного болю.
тебе тут ніхто не чекав, і не чує цей крик.
ти втік назавжди. від усіх. лиш від себе не втік...