Кажеш: морочу голову.
Бачиш: не маю сорому.
Чуєш: неначе олово
Слово… Даруєш хворому
Віру. А віра – все.
Віриш: все буде добре!
Знаєш: усе скінчиться.
Будні, неначе кобри
Дивляться… Наче листя
Вітер любов несе.
Хочеш тримати міцно.
Думаєш: де? коли?
Серце погасне. Звісно,
Вечір накриє столи…
Місяць підніме завісу.
І будуть співати пісню…
І винесуть з хати в ніч…
Дрімаєш… Гадати пізно –
Життя не вартує свіч.
Куліси розділять світ.
Знаєш: усе минає.
Чуєш: всьому свій час.
Вічність про нас не знає.
Бачиш: весни немає.
Січень минає нас.