Ніч починається за ліхтарем.
Крутить асфальтну доріжку
Сила коріння високих дерев.
Цокають шпильками ніжки.
Ріжуть цю ніч, як солодкий кисіль,
Довгі начорнені вії.
Радісно йде, мов за кимось з месій,
В темінь щаслива повія.
В думці сміється і мліє у мрії,
Ноги нітрохи не змучені,
Вітер між ними по-літньому віє.
Світлі заплутані кучері
Впали на плечі. Красива й незнана
Так енергійно, піднесено
Йде і в’юнкими худими руками
Ніч з себе змахує весело.