НЕ очі -
холодні озернії плеса,
В глибинах яких
Затаїлася вічність....
Худесеньку руку
до мене пінЕсла,
В розкритій долоні
Чиясь копійчина...
Не біль,
А зневага у рухах дитини
до скнар
Що пливуть
У людському потоці...
Питаю очима:
- Чия ти , дитино?
Чому ти стоїш
На такому морозі?
-Я - доля батьків,
що майбутнє втопили
У чарці вина!!
Їх чекає спокута
Скажіть мені люди
У чому я винна???
Чи справді буває
Щасливим
Дитинство???
На мить спалахнули крижинки
і згасли....
Не знаю
Чи зможе їх хто відтопити...
А гасло,
що "Діти найбільше багатство"
-словесне сміття!
Його варто спалити.