(Перекладено на українську з О. Мандельштама)
Мені дісталось тіло – що робити з ним,
Таким єдиним, і таким моїм?
За радість тиху дихати і жити
Кому, скажіть, подяку сотворити?
Я садівник, і квітка я, відтак
В темниці світу я не одинак.
На стекла вічності давно лягло
І дихання моє, й моє тепло.
На ньому відобразиться узір,
Невпізнанний з недавніх пір.
Нехай миттєвості стікають муті –
Узору милого ніколи не позбутись.