Літо... літо... падає під ноги,
Променями сонця до землі,
Нам дарує щедро, не жалкує,
Радощі великі і малі.
Літо... літо... росами умите,
І спекотне, й тепло-дощове,
Ти дитинство нам даруєш, Літо,
бо щораз казкове і новЕ.
Заплітає літо вербам коси
І волошкам в очі зазира,
І на вушко липі прошепоче,
Що прийшла, прийшла його пора!
Літо... літо... падає під ноги,
Травами, неначе уві сні,
Нам дарує щедро, не жалкує,
Кольорово-сонячні піснІ!
Назбирає вИшень у долоні,
І черешень стиглих зорепад,
Ще й доверху кошики наповнить
Яблук соковитий аромат!
Літо... літо... світло-променисте,
В пісні народилось солов'я,
І злетіло в небо чисте-чисте,
І, мабУть, десь поряд з ним, і я.