Білими рядками, рідкими пасмами
Падають на плечі, лягають нарізно,
Відлік снів проводячи поза касою,
Дихають повітрям густим солярісним,
Плачуть порцеляною, п’ють навколішки
В золото заплетені коси Гангові,
Опівночі сповнюють млу навколишню
Двоголоссям слів мигдалево-манговим,
Бачать все і чують, бувають всюди, не
Осідають небом на теплих скронях, а
Зранку відлітають на крилах Юдиних
Малювати сонцем самотні соняхи,
Тягнуться на захід в одному потязі –
Тіні дві, залишені на осонні нам –
Падають на землю і далі котяться
Різними – твоїм і моїм – безсоннями.