Тихеньким – таким, як ніч – „Доброго
дня” вітається теплий кіт.
Аліса з’їла пекельні добрива.
Аліса збагнула світ.
Трима його на самому вістрі –
така смілива, така сталева...
Алісу вчить сама Королева,
як вигравати віст.
Ще вниз і ще підземними сходами
ведуть божевільні заячі вуха.
Аліса чує вітер зі сходу.
Вона зупиняється і – слухає,
як падають краплями сірі коми
із паперового Розенталя.
Підземний світ обійма за талію.
Аліса хоче додому.
Вона читає чужі думки –
маленький плюшевий Достоєвський.
А потім пише дитячі п’єски
і ріже їх на шматки.
І ось у сни вповзає зима
(так вміють повзати тільки змії).
Аліса бачить і розуміє,
що той, хто бачить і розуміє,
знає, що ніц нема.
Вона прокинеться у траві
за мить до того, як ніч розквітне.
Аліса встане і вимкне світло.
Аліса збагнула світ.