Снiг. Снiг спускается повiльно,
чарiвно, тихо божевiльно…
Моя найкраща iз коханок -
зима - зове на бiлий танок.
От ти стоiш, бiжать онуки,
до дiда простягають руки;
так добре!.. Але е закуток
у серцi де сховався смуток.
Не те мене турбуе, доню,
що снiг вкривае моi скронi,
а що в твоiх косах, дитино,
вже бачу срiбну павутину.