***

              ОСІННІЙ ЧАР

     Осіння принада – мов чари жіночі,
     Коли не потрібні ніякі слова,
     А серце від щастя і болю тріпоче,
     Людина на хвильку про все забува.

     Чому ж я до осені так неохочий,
     Якийсь мені смуток вона навіва?
     То, мабуть, душа примиритись не хоче,
     Що час невблаганно туманом сплива...

     Та в бабине літо вдивляються очі –
     І знову надія в душі ожива.
     Бо завжди є сонце за мороком ночі –
     І вірить в майбутнє людина жива!