На небi мiсяць яскравий вiтає нас,
лине над полем журба.
Скiльки в життi своїм радощiв маємо -
стiльки i в свiтi нема!
Зiрки, напевно, пустились на хитрощi –
сяйвом чаруючи нас,
так, - бездоганним i багатотисячним, -
що слiпнуть очi в цей час!