Старий лірник у соборі
Вмостивсь біля брами,
Де іноземці міряють
Софію ногами.
Все сумної та сумної
Старанно співає.
Невже й справді в Україні
Іншої немає?
Чи тут родяться у муках,
З тугою кохають,
І з сумним, тужливим плачем
Нарешті вмирають?
Нема щастя, нема долі
На морі й на суші...
Ох, ці знов незрозумілі
Слов'янськії душі!