Люблю тебе довго не бачити,
Бо потім, коли ти прийдеш, –
Так м’яко мене приголубиш
І спрагло за руку візьмеш.
Для мене ти знов незнайома
І знов недосяжна для всіх,
Ти лезом пройдешся по серцю,
Розсиплеш по зустрічі сміх.
Мов сон на вологі повіки,
Манлива в мінливім вінку,
Мені подаруєш молитву –
Мелодії краплю п’янку...
Як дихання дотик зупинить –
З душі вирву сором і страх,
Бездумним нектаром розтану
На юних гарячих вустах.