Згасаю у безодні теплих мрій,
Навіяних журбою
По тобі,
Що змінюєш мою невпинну долю
До крапель болю стиглої мети.
Згасаю, навіть пестощів струна
Не спинить, чарівниця,
Хвилі зною,
Що обпекла
Танцюючі вуста
Під маревом розлуки.
Параною
Мою не відшукаєш.
Лише знай!
Спинились рухи. Вічний спомин тліє,
І маска жити знову (як стріла,
Застигнута в неволі) тихо мріє!
Я змінююсь.
Я досі не жила
Під каяттям загиблої дороги!
Мій слід неначе течія, розлогий.
І напрямок - у Всесвіт, вище мрій!
Твоїх подій
Яскравих
Не відчую.
Сумую. Згасаю у безодні теплих мрій.
