Послухайте, люди! Чи ви вже не люди,
А тільки насіння, сліпе та глухе,
Й людини розумної більше не буде,
Лишивши у спадок щось тупо-лихе?
І вже не народ, не стихія і сила,
А тільки зневірена, змучена плоть.
То що ж ця нещасна земля наробила,
Що її так надовго покинув Господь?
Підводячись й знов стаючи на коліна,
З піднесеним вгору хрестом у руках
Прямує кудись у світи Україна,
Між янголом й бісом шукаючи шлях...