Йде по галявинах чистої сині
Сонце серпневе: то вийде, то зникне...
Вогкими ковдрами, сумом осіннім
Хмари спадають на дальні будинки.
В парку купаються в сонячних ваннах
Голуби, дзьоби сховавши під пір’ям.
Куці жоржини стулились охайно,
Оси літають тривожно... не вірять.
Дме прохолодою зморений вітер
В груди відкриті гарячих сміливців...
Гарно смакує закінчення літа
Там, де на клумбі цвітуть чорнобривці.
Ще соковиті тремтять спориші,
В їх переплетених долею стеблах
Образи ще не зачатих віршів
Грають у схованки від самих себе.