Сегодня (14 августа)два года, как ушла моя мама на вечный покой.
Ушла прабабушкой, так что говорят, что прямо в рай.Да и человек она была непростой, очень добрый и светлый душой, на любовь к людям щедрый, а главное умела не глазами, а сердцем видеть. Светлая ей память.
* * *
Посади, братe мій, калину
Не на лузі, не біля хати.
Посади її там де сонце,
Де заснула навік наша мати.
Хай росте рясна та розкішна,
Щоби віттям до неньки хилилась,
А іще щоб душею чиста,
Щоби сни їй мамині снились.
Я зумію, я птахою стану
Й на могилу стану літати,
А калина ніжно, як ненька,
Буде мене у вітті гойдати.
Розповість мені що наснилось,
Що чекає, що ненька сказала,
Що гроза пройде стороною
Й сумувати мені непристало.
А іще нехай віттям обніме:
Я ж бо серцем видихну,- Мамо,
Як Тебе не хватає, рідна.
Ти закрила очі так рано.
Посади, братe мій, калину
Hе на лузі, не біля хати.
Посади її там де сонце -
Вічним сном там спить наша мати.