Шукаючи собі серцевий еквівалент,
розмінююсь, дрібню я ціле
думками вщент.
Зірковими передчуттями, врізнобіч,
як небо, я розкидуюсь віршАми
в серпневу ніч.
Та втрьох зі мною живуть прохання:
- стій, ані руш!, валентність серця; чи так:
- зростай-но!, в сполуках душ.