У білих снах легенькими мазками –
прозора, наче небо, акварель,
а може – теплим сполохом – пастель...
Я фарбами до тебе шлях шукала.
Я йшла навпомацки, крізь мляву сивину.
Не допоміг. Не озирнувся навіть.
Мовчання мороку лишилось замість
відвертості. Навкруг – залишки сну.
Я малювала на туманних косах
веселки радісні, квітучий степ,
де мальви, де палає і росте
кохання – маком, що у свіжих росах...
Тобі я дарувала серця кольори.
Та ти не бачив, був таким байдужим.
Самотньо над зів'ялим щастям тужать
дощі осінні нескінченні і вітри.
А я все малювала пензлем із дощів...
А потім я ліпила чорно-білу казку...
А потім стала, як пташиний спів...
Авторский перевод на русский:http://stihi.ru/2011/08/10/5837
Перевод Светланы Груздевой:http://stihi.ru/2011/08/10/6890
А в сновиденьях лёгкими мазками -
прозрачная, как небо, акварель
иль тёплою зарницею - пастель...
В мерцанье красок - путь к тебе искала.
Наощупь шла я - сквозь седой туман.
Но - не помог. Не обернулся даже.
И мрак молчанья за тобою - пажем.
Открытости ждала - вокруг обман...
Я рисовала на туманных косах
цветные радуги и степь в цвету,
где мальвы, где пылают и растут
любви признанья - маком в свежих росах...
Тебе дарила сердце поутру -
Не принял дар мой...был ты равнодушен...
И над увядшим счастьем нынче душу
Дожди выматывают на ветру...
Цветною краской омывала тело...
Потом лепила сказку - чёрно-белой...
А после - пташкой на юру запела...