Пусти мене в дитинство, Доле,
Піду в дитинство, як у рай.
Якщо за це життя потрібне -
То що ж, я згодна, забирай.
За день безжурного дитинства,
Що хочу між казок прожить,
Віддам охоче цю дорослість,
Не завагаюсь ні на мить.
За душу кришталево чисту,
Яку вогнем ще не пече,
За матері ласкаві руки
І тепле батьківське плече.
За сміх дзвінкий, рум`яні щоки,
Де час не випалив тавро,
За спокій, непорушний спокій,
За віру в щирість і добро.
За щастя не зів’ялі квіти,
За тихий літній дощик-плач...
Сьогодні я втомилась жити.
Пробач мені за це. Пробач.