Це не кохання,
Це вiдлуння минулого
I не страждання
Вiд слiв почутого.
Це лиш зрiкання,
Це вiдчай з нiчiв*я.
Це вiд незнання
Вона стала повiею
Це не вона на кривий шлях стала,
Це доля до нього ii спонукала.
Вона лиш сльозьми своiми вмивалась ,
Та тихо с коханням своiм попрощалась.
Пiзно в вечерi лягала чистою,
А у ранцi пiшла iз приставом.
Його кров*ю себе очистила,
i вдавилась своiми намистами
Без крихiтки вагання,
Без жалю i сподiвання ,
Вона зреклася свого кохання.