Переклад
Хелена Фисои Мы чужие здесь, мы - словно гости
http://www.stihi.ru/comments.html?2011/08/04/7233
А ми спалимо дні ці, мов листя,
Серце грітиме попіл осілий,
Скоро Осінь із пензлем розхристаним
За спиною складе свої крила.
Наберем ягід повні долоні –
Пам’ять літ солодкаво гірчить,
Ніби гості ми тут, ми – сторонні,
Лиш прислухайся, стій, не кричи…
За лісами – намріяні далі,
Бурштином Сонце – в руки одвік,
Ми так плакали – ріками стали,
Нашим смуткам утратили лік.
Ми так марили, мріяли, снили…
Душі линули геть від землі,
Кучерявились зграями дивними,
Крила гріли у хвилях зорі…
Ми терпіли, о, як ми терпіли! –
Бід вогнями обпалені вруна,
Наші русла і душі міліли,
Відпливали порожніми шхуни…
Скільки весен і зим відшуміло,
І стежин заросло. Заметілі
Укривали білісінько-білим,
Але вигубити не зуміли! –
Щовесни дивовижне, несміле
З-під крижин пробивалось зело,
Бруньки лущив Бродяга умілий –
Розливалось квітневе тепло.
Так вже є, так було і так буде,
Відійдемо, немов не цвіли,
Дехто звично недбало осудить,
Хтось промовить: “А ми би змогли…”