А коли настане осінь
І коли доспіють сльози,
Я, неначе лист кленовий,
Упаду тобі до ніг.
Аж заплаче небо синє,
На моє волосся сиве
Виллє твердо і невпинно
Дев’яносто днів дощу.
Мокра, зимна і байдужа,
Ти пройдеш і не поглянеш
І на серце не наступиш –
Просто так пройдеш – і все.
Згасне золото природи,
Я зостануся лежати,
Поки рідні, добрі люди
Не пройдуться по душі.