ВОРОНА - ХУДОЖНИЦЯ
Зима сьогодні килим
Новенький постелила
І щедро пухом білим
Дерева притрусила.
Ворона сіла чорна
На килимок пухнастий
І ніжками проворно
Узор сплела зірчастий
За мить злетіла вгору
В двору на осокора
Милується узором -
Своїм мистецьким твором.
Тут кіт на килим скочив
Розлігся і муркоче.
Ворона карка грізно,
Та гніватися пізно.
ВОРОНА СІЛА НА КАРНІЗ
Ворона сіла на карніз
Сказала: "кар", забула "низ".
Була на виставці картин -
І там не вимовила "тин".
ВОРОНЯЧА СІМЕЙКА
Ворона варила
Вареники з сиром,
А вороненята
Учились читати:
- Кра-си-ва
Кар-ти-на,
Кра-со-ля,
Кор-зи-на.
Кар-туз,
Кра-пе-ли-на,
Кар-р, кар-р,
Кар-топ-ли-на...
Всі хором читали,
Карлючки писали,
А потім вареники
З сиром ковтали.
Ворона проворна
Лиш пильно дивилась,
Щоб воренята
Та не подавились.
КАРТУЗИК
Песик Тузик
Знайшов картузик.
Ворона: - Кар-р! Кар-р!
Зчинила базар,
Наділа картузика -
Сховалась від Тузика.
ТРУДЯГИ І НЕРОБИ
Носять ворони бадилля й гілляччя,
Гнізда будують старанно, терпляче.
А на тім дубові - гвалт, як на ринку -
Мітять готову зайняти хатинку...
- Бач, - каже Павлик, наморщивши лоба, -
Є й серед гав і трудяги й нероби.
КАРТИНА
На снігу, біля самого тину,
Малювала ворона картину,
Малювала її малювала,
А весною картина розтала.
Розкричалась ворона із тину:
- Хто укр-рав мою кар-кар-картину?